Опасные игры

распечатать

В день Победы во Львове произошли массовые беспорядки. За несколько месяцев до празднования сторонники радикальных крымских организаций «Русское единство» и «партия “Родина”» заявили, что 9 мая они намерены провести в столице Галичины марш, отпор в самой жесткой форме им пообещали дать местные радикалы из «Свободы». Городские власти, предвидя стычки, накануне праздника решением суда запретили проводить любые шествия, митинги и демонстрации.

Несмотря на запрет, представители «Русского единства» и «Родина» решили возложить цветы к мемориальному комплексу на холме Славы вместе с ветеранами и российскими дипломатами. Всего в акции принимало участие около 150 человек.

Мемориал окружил украинский ОМОН, а рядом с комплексом собрались активисты «Свободы» и других националистических объединений. Началась драка: один из участников акции «Русского единства» выстрелил из травматического пистолета в ногу помощнику депутата львовского городского совета Олегу Ковпаку, в толпу полетели камни, дымовые шашки, бутылки. Потасовка также произошла у военного кладбища на Марсовом поле. Националисты отобрали и растоптали траурный венок, который нес генеральный консул России во Львове Олег Астахов. У львовской Ратуши сторонники «Свободы» сожгли красный советский флаг.

Всего 9 мая во Львове было задержано шесть членов «Свободы» и стрелявший в Колпака участник шествия за празднование Дня Победы. Во вторник глава Львовской областной государственной администрации Михаил Цимбалюк подал заявление об отставке. Случившееся, безусловно — из ряда вон выходящее событие для Украины, столь открытых и агрессивных столкновений радикалов страна за последнее время не знала.

Возможные последствия этих серьезных событий мы решили обсудить с известными украинскими политологами и правозащитниками. Обсуждение этой темы мы продолжим в дальнейшем.

Оля Гнатюк, україністка:

Я вважаю, що таких речей робити не потрібно. Такі відверті провокування одні одних, нагнітання атмосфери зовсім непотрібні. Це дитячі забавки - діти граються в політику. Проте хлопці прекрасно знають, який результат хочуть отримати, який хочуть мати образ Галичини і Львова. І вони отримали цей результат гарантовано. Якщо комусь так подобається гратися, то це свідчення цілковитої незрілості. Влада не повинна бути в такому зацікавлена.

Як наслідок таких подій – поступова маргіналізація української опозиції, ізоляція України. Це дуже прості і бажані наслідки для всіх сил, і «Русского единства», і тих, хто зараз при владі. Якщо комусь так подобається гратися, то це свідчення цілковитої незрілості. Влада не повинна бути в такому зацікавлена.

Юрий Ковальский, главный редактор журнала «Радуга»:

Мне сложно об этой ситуации судить. Но я считаю, что очень важно представителям власти разобралась в том, что случилось и сделать выводы. В любом случае, никакая конфронтация нашей стране не нужна. Если действительно кто-то в этом виноват и умышленно все это учинил, то этих людей нужно наказать, чтобы впредь такого не повторялось.

Такие потасовки не на пользу ни Украине и ее народу, ни нашей власти. Правительству сейчас надо решать очень сложные задачи, в том числе и улучшения отношений с соседними странами, и с Россией в частности. Мы должны жить в нормальной стране, не бояться выходить на улицы и выражать свое мнение законным способом.

Ярослав Грицак, доктор історичних наук, директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. І. Франка:

Я думаю про події 9 травня у Львові виключно як про провокацію - і то про провокацію, що, на жаль, вдалася. Я не знаю, де була запланована ця провокація - у Москві, Києві чи у співпраці Москви і Києва, але певно, що не у Львові. Комусь було дуже вигідно створити зі Львова образ "націоналістичного звіринця", а потім розмножити його по всьому світі.

Кажучи це, я не вважаю, що у Львові нема свого політичного звіринця. Він у нас завжди був і є. Але для Львова в останні роки спеціально створюють умови, щоб він перетворився у звіринець: його принижують, дразнять, створюють почуття загрози і т.д.

Я хочу звернути увагу на одну у обставину: якщо було дивитися центральні телевізійні канали, слухати радіо, читати газети 7-8 травня, то складалося враження, що в Україні вперше за останні 20 років серйозно заговорили про потребу примирення навколо війни. Пригадайте Шустер-лайф з школярами зі Львова та Одеси, сюжет по першому каналу про примирення між ветераном Червоної Армії та УПА, серіал по "1+1" про воєнні історії, що були засекречені у СРСР, і т.д. і т.п.

Сутички 9 травня все це перекреслили. Завдяки ним у мас-медія знову запанував образ розлюченого натовпу, розколотої країни.

Я хочу, щоб ті, що мене читають у Києві, Донецьку чи в іншому місті, зрозуміли - проблеми Львова не є виключно львівськими проблемами. Львів є більшим за самого себе. Він є одним з небагатьох міст, стан справ в якому сильно впливає на всю Україну. Львів й Україна - це як сполучені посудини. Тому, якщо у Львові ненормальна ситуація, то це значить, що ненормальна ситуація є у всій Україні. Одеська "Родина" не краща за львівську "Свободу", кримський звіринець не гірший за галицький. А головне - всі вони не гірші і не кращі за той звіринець, який засідає у Верховній Раді, і звідки ростуть вуха та хвости усього нашого українського бестіарію.

Такие сложные регионы, как западноукраинский, и дальше будут давать нам примеры подобных столкновений, если не будет дифференцированного подхода со стороны власти.

Мирослав Маринович, дисидент, правозахисник, проректор Українського католичного університету:

Я знав, що провокацію у Львові таки організують. Тому що тим, хто приймав закон про червоний прапор, це було доконечно необхідно. Тим провокаторам потрібно було показати Львів як агресивне місто з агресивними людьми націоналістично-бандерівського плану.

Намагання не допустити сутичок були даремними, тому що є політичне замовлення на конфліктність агресивність Львова. Під маркою примирення, під золотими словами пам’яті йде груба політична спекуляція на роз’єднання двох Україн. Якщо в Німеччині держава виділяє великі гроші на те, щоб об’єднати дві половинки країни, то у нас величезні гроші вкладаються в те, щоб роз’єднати, посварити Україну.

Я не виключаю, що ці молоді люди — з наших місцевих організацій. Проте, склалося таке враження, що це спеціально підіслані провокатори, що це просто хуліганські, бандитські елементи. По них було видно, що вони ненормальні люди.

Львів завжди нормально проводить подібні заходи. Була прекрасна погода, було багато молоді, люди співали, танцювали, багато людей збіглося з Дня міста, проводились прекрасні заходи, масові молитви за убієнних під час Другої світової війни, в тому числі і за солдат Радянської армії. Немає у Львові внутрішнього протистояння, є грубі політичні провокатори в країні. Правильно говорили в програмі Шустера — вони замовлені з Москви для постійного підживлення міфу про агресивний Львів.

Я під час одного концерту до Дня Львова зустрівся з хлопцями з Дніпропетровська, які розповідали, що є величезна різниця між тим, що вони чують про Львів, і тим, що є насправді, що вони чують, гуляючи Львовом.

Євген Сверстюк, письменник, доктор філософії, президент Українського пен-клубу, дисидент:

Потрібно називати речі своїми іменами, тоді ми перестанемо плутатися в подіях. До Львова одразу поїхала група свідомих провокаторів зі своєю символікою, людей непрошених. Зрозуміло було, що у Львові будуть реагувати на це, що там буде скандал. Думаю, що влада це теж розуміла.

Великою мірою в цих подіях є вина влади, тому що була змога і причина відмовити цій групі шовіністично настроєних «ветеранів». Це не були люди, які мають якесь відношення до Львова чи ветеранів, це не були люди, які «нюхали» війну. Їх поява у Львові безперечно була викликом.

Преса повинна називати речі своїми іменами, повинна дати цьому належне пояснення. Тільки тоді можна буде дати реальну оцінку діям влади. Попередження були, начальник Обласного відділення внутрішніх справ знав про цю справу і запевняв, що нічого не буде. Це була абсолютна безвідповідальність.

Микола Рябчук, політолог, публіцист, письменник:

Фото: tut.by, http://al-med.livejournal.com/, Alex Bilyk