Від волинської різанини до операції "Вісла"

распечатать

Grzegorz Motyka. "Od rzezi wołyńskiej do akcji "Wisła". Konflikt polsko-ukraiński 1943-1947", - Kraków, Wydawnictwo Literackie, 2011 

Монографія відомого польського історика, професора Інституту політичних досліджень Польської Академії наук, який також не так давно увійшов до складу правління Інституту національної пам'яті, Гжегожа Мотики стала підсумком двадцятирічної роботи з дослідження проблем польсько-українських взаємин у 30-40-і рр. ХХ століття. 

Хронологічні рамки дослідження автор позначає 1943-1947 рр.: В лютому 1943 р. загін УПА знищив жителів польського села Паросле Рівненської області (бандерівці, до речі, увійшли туди під виглядом радянських партизан). Мотика називає цю акцію своєрідним "полігоном" антипольських акцій повстанців. І хоча окремі випадки вбивства мирного польського населення українськими націоналістами мали місце і раніше, в тому числі, в 1939 р., коли прихильники ОУН-Б вбили кілька тисяч поляків на північному сході країни, після вступу німецьких військ влітку 1941 р. або взимку 1942 р., ці акції "не носили масового характеру". "Таким чином цей злочин (різанина в Паросле - прим.) можна вважати початком відкритого польсько-українського конфлікту. У свою чергу знищення під час акції "Вісла" восени 1947 р. керівництва українського підпілля в Польщі можна прийняти за його закінчення", - підкреслює історик. 

Загальну чисельність жертв Мотика оцінює в 50-60 тис. з боку поляків, і 2-3 тис. з боку українців - в результаті відповідних акцій (в тому числі "акцій самозахисту"). Разом з тим автор переконливо показує, що антипольська акція ОУН-Б та УПА, всупереч подальшим спробам представити її (у тому числі самими бандерівцями) як "спонтанний народний бунт" носила спланований характер, мала під собою, в тому числі, й ідейні підоснови. 

Окремі напади на польських селян в січні 1942 р. та лютому 1943 р. автор, наприклад, визначає як "підготовку бандерівців до антипольської акції" (цей термін вживається в документах ОУН). Найбільш чітко спланований характер акції видно на прикладі подій 11 липня 1943, коли одночасно нападу піддалися 99 польських сіл на Волині. І хоча у різанині брали участь і місцеві жителі, - виявлялося, що далеко не завжди їх участь була добровільною: у книзі, наприклад, описується ситуація, коли бійці УПА зловили жителя одного з навколишніх українських сіл і змусили, під страхом страти, розстріляти в найближчому яру кілька схоплених раніше поляків. 

Втім, зауважимо, що незважаючи на пильну увагу автора до драматичних подій 1943-1947 рр., Мотика не зупиняється тільки на подіях різанини і відповідної реакції на неї, показуючи весь спектр непростих міжвоєнних і повоєнних польсько-українських взаємин: спроб окремих польських політиків в 20-30 рр. допомогти порозумінню між народами (трагічна постать Тадеуша Головко, убитого прихильниками ОУН). Окрема глава книги присвячена о. Андрію Шептицькому. Уваги заслуговує також згадка істориком не тільки антипольських, але і антисемітських заяв і дій ОУН-УПА.

Мотика визнає, що основною метою його дослідження була спроба дотримати баланс, кажучи про конфлікт, до цих пір залишаються приводом для запеклих зіткнень обох сторін. "Право українців - пам'ятати про тих, хто боровся за свободу своєї Батьківщини. Варто, однак, відповісти на питання: чи всі методи, використовувані в боротьбі за незалежність, є справедливими? <...> У той же час поляки мають право, - більше, моральний обов'язок, - шанувати жертв волинської різанини", - підкреслює Мотика. 

Разом з тим, незважаючи на величезну кількість використаних матеріалів, робота Гжегожа Мотики носить, за словами самого автора, характер науково-популярний. Цим пояснюється, зокрема, досить скорочена бібліографія (згадані, зі словами Мотики, тільки основні дослідження) і практично повна відсутність посилань на джерела. Разом з тим книга написана доступною мовою, чудово видана і забезпечена великою кількістю архівних фотографій, - іноді, до речі, дуже відверто-жорстоких. Правда, не можна не відзначити і те, що дещо "подарунковий" (наскільки це слово може бути тут доречно) вид видання робить книжку трохи незручною для читання.

Однак розмови щодо будь-якої популярності цієї праці у загального українського читача навряд чи актуальні, - хоча б в силу відсутності перекладу. Хоча і в разі його появи, на жаль, теж. Але то тема вже для іншої великої розмови.