Шляхи свободи

распечатать

У рамках Міжнародної конференції «Шляхи свободи», присвяченої 20–ій річниці незалежності України та 20-й річниці відродження Києво-Могилянської Академії, що відбулася в НаУКМА було проведено засідання на тему «Свобода досліджень. Від інакодумців до публічних інтелектуалів». У засіданні брали участь Володимир Моренець - перший віце-президент, віце-президент з наукової роботи НаУКМА, В'ячеслав Брюховецький - Почесний Президент НаУКМА, Богдан Гаврилишин - Почесний професор з економіки, Міжнародний Інститут Менеджменту, Женева, Швейцарія, член Римського Клубу, Радник Президентів України, Почесний професор НаУКМА, Адам Поморскі - Голова польського ПЕН-Клубу, Богдан Футей - Суддя Суду федеральних позовів США, Почесний професор НаУКМА.

У вступному слові до розмови Володимир Моренець зазначив, що на зміну часові, який регламентував інтелектуальну діяльність, надійшла незалежність, яка ніби звільнила нас, але, разом із тим, постала нова проблема – свобода, а вона вимагає певної культури. Свобода оприявнює потребу самототожності, відповідальності. Іще одна проблема полягає, на думку Моренця, у тому, що «молоді науковці бояться ґрунтовної проблематики». Держава так само не надто розуміє проблем і потреб гуманітарної науки, ба більше, просто не розуміє її значення: на рівні Кабміну затверджені наукові пріоритети (щодо точних наук), а гуманітарна наука Україні не потрібна. В незалежній Україні викривлене розуміння університети як наукової, а не лише освітньої інституції: не університет є інтелектуальним центром, який продукує проблематику, а над університетом є центр, який вказує, чим займатися.

Богдан Футей у своєму виступі навів приклад із судочинної практики в США, де прийнято дослухатися до «окремих думок» - таких, що суперечать рішенню більшості. Окрема думка в суді є закликом до майбутньої інтелігенції. Окремі думки заохочують суспільство до постійного вдосконалення. Продовжуючи думку Футея, В’ячеслав Брюховецький зазначив, що наука – це і є «окрема думка». Коли за умов свободи відкривається колосальний простір для досліджень, дуже легко перейти на колективістичний спосіб мислення, без особистого осмислення. У стані свободи, додав Брюховецький всі істини стають релятивними, тим часом як наука потребує фундаментальності, і якщо не повернути її дослідженням, наука перетвориться на схоластику.

Втім, поряд із потребою ґрунтовності й фундаментальності, існує також і потреба сміливості у висловленні, про що нагадав Моренець.

Адам Поморскі, розмірковуючи про спосіб мислення за умов свободи, звернув увагу на те, що сьогоднішнє покоління замістило ієрархічний спосіб мислення горизонтальним, і додав, що скоро на це покоління чекає «іспит з історії». Поморський наголосив на важливості такого, здавалось би, недовгого у вимірах історії, відтинку часу – 20 років. Утім, вистачило 20 років, щоб створити між польською і українською державами безпрецедентні стосунки. Ніхто в Польщі не уявляв, що україно-польські стосунки так розвинуться. 

Адам Поморскі та Оля Гнатюк

Розмірковуючи над роллю інтелігенції у сучасному світі Поморскі наголосив, що вона є «понадетнічною верствою», вона перебуває у просторі між владою і підданими, а її мислення є історичним.

Богдан Гаврилишин зазначив, що сучасний світ потерпає не так від фінансової кризи, як від кризи капіталізму як такого. Людина в капіталістичній системі втрачає свою цінність, а стає, натомість, ресурсом. Ми маємо прагнути світу, де людина є метою, а не ресурсом. Продовжуючи попередні міркування про потребу відповідальності, Гаврилишин згадав «Загальна декларація прав людини», назвавши її «однією з драм нашої епохи».У Декларації лише в одній статті згадано про відповідальність людини, в усіх решта – про права. Але ж незрозуміло, хто має їх забезпечити. Тому професор резюмував: «Наші дослідники мають бути професіональними, чесними, відважними, але найважливіше – відповідальними».

Фото Наталія Якубчак.