Ярослав Жаліло: суспільство не готове чути владу

распечатать

 В передаче "Без кордонiв", совместном проекте радио "Эра", проекта "Полiт.ua" и радио "Голос России", принял участие первий замруководителя Института стратегических исследований, президент Центра интикризисных исследований Ярослав Жалило. Беседовал Мыкола Вересень. Мы публикуем краткое содержание передачи.

Яка іпостась Вам ближче?

Іпостасей може бути багато, але суть одна – я науковець, експерт, тому я в жодному разі не кривлю душею, в жодній іпостасі. Більш того як представник президентського інституту я не мушу говорити, що все добре, навпаки мій прямий обов'язок полягає у тому, щоб говорити об'єктивно. Не далі як сьогодні я бачив у біжучому рядку на каналі Інтер, що президент сказав, що треба про економіку говорити тільки правду, так що бачите навіть тут інтрига пропала, тому що ми будемо говорити тільки про правду.

Якщо суспільство не відчуває змін, то про що говорить уряд. І немає тут якоїсь інтелектуальної пастки?

По-перше, не думаю, що так уже не відчувають. Якщо ми візьмемо негативний бік, а будь-які реформи вони мають позитивний бік, вони сприймаються, ну так ніби і треба, і негативний бік, коли кажуть: “Ой, ніби стало гірше, а ми так і думали”. Негативний бік сприймається, ми бачимо протеси людей, які стикнулися з пенсійним забезпеченням, ми маємо протести людей, які стикнулися з проблемами в рамках податкової реформи, і це точно відчувається. Але якщо взяти більш широко, то все таки маємо говорити про те, що люди мають щось відчувати, вони просто може не розуміють, що це реформи, але це те, що змінюється в нашому середовищі, зокрема, дійсно зміна системи пенсійного забезпечення, так, вона тільки сьогодні розпочинається. За цією зміною далі буде впровадження добровільної системи пенсійного забезпечення, тобто це тривала реформа. Далі буде поступово розгортатися реформа охорони здоров'я, вона ще дуже сіра, скажемо прямо треба з нею працювати, але це ще люди відчують. Люди мають відчувати те, що відбувається у податковій системі, тому що вже зараз змінено податкове законодавство, змінено податок на прибуток, змінилося правило оподаткування і стосунків між бізнесом і податковими структурами, там є знову таки плюси, є і мінуси, але знову таки це відбувається. Відбулася бюджетна реформа, збільшитися можливості верховної ради щодо залучення коштів на місцевому рівні, мають потроху змінюватися стосунки між центрально-бюджетним і місцевим, знову такі, є плюси і мінуси, але  реформи дійсно відбуваються.

Але не існує суспільної дискусії, може це й чудові реформи, але про них ніхто не знає, ніякі реформи без довіри до влади впроваджені бути не можуть. Я не вірю що зараз є людина на політичному Олімпі, за якою хтось сьогодні згоден іти.

Знаєте, я згоден з Вам майже стовідсотково. у нас трошки інша ситуація, суспільство просто сьогодні не готове чути владу. Найбільша проблема 20 року незалежності України в тому. що у нас відбувається послідовна дискредитація держави як такої і тому люди неготові чути жодної влади. От Ви кажете, що немає сигналів того, як будуть жити діти з цією пенсійною реформою, є, інформація вся надходила, але люди просто не готові чути і  я не звинувачую людей у цьому, можу звинувачувати владу у тому сенси, що мабуть вони не знайшли слів, щоб донести, але я переконаний. що переважна більшість людей просто не готова цього почути. І сьогодні наші реформи мають орієнтуватись зовсім на інший сценарій, ми спочатку повинні зробити щоб стало краще і тільки після цього люди відчують і скажуть: “О, стало краще!” Це мабуть і є реформи, а так щоб сьогодні сказати, зараз буде гірше, але ви вірте, що стане краще потім, на жаль, такі часи пройшли. Я не вірю, що в Україні може з'явитись така людина і може таке сказати.

Нинішня влада не вміє вести дискусії, вона готова тільки до монологів.

Повністю з вами згоден. Влада майже повністю програє інформаційний простір, в той час коли треба пояснювати, пояснювати і ще раз пояснювати, на жаль, таких пояснень немає, і є навіть позитиві, які існують, вони просто дискредитуються і замовчуються. Я не можу звинувачувати журналістів в тому. що вони вихоплюють зі всього потоку інформації те, що стосується саме негативу, але так відбувається, я же теж споживач медійної інформації, ну мабуть такий попит в суспільстві.

Просто я порівнюю реформи в Україні і медичну реформу пана Обами. З ранку до ночі вони говорили про це, в результаті не так воно вийшло як хотілося, але все одно якась частина людей це сприйняла. Українці нічим не відрізняються від американців, якщо гарно і чесно говорити.

Знаєте, після інформаційного провалу податкової реформи, коли податковий кодекс просто “забили ногами”. хоча я стверджую, що у ньому більше позитиву ніж негативу, було прийнято відповідне рішення щодо нормального інформаційного забезпечення пенсійної реформи, але теж не вийшло. Тому що я все  таки переконаний, суспільство не готово сьогодні чути владу в будь-якій її іпостасі і в будь-які її слова найкращі про те, що зараз буде супер. тільки от ми зробимо як треба, просто не будуть почуті, тільки зміни позитивні, тобто забезпечення нормальної послідовної виплати пенсій, послідовного підвищення розміру пенсій, яка дорівнює прожитковому мінімуму і далі, забезпечення поліпшення умов життя людей -  от тільки це, можливо через рік, якщо не відбудеться якогось політичного зриву , примусить повірити, що таки щось робиться владою для того, щоб ситуація поліпшалася. 

Серед інтелектуалів існує така думка, що ситуація може погіршитися до зриву.

Я не політолог, я макроекономіст, як макроекономіст я не думаю, що ситуація може дійти до зовсім поганого сценарію саме в соціальному сенсі.

Ви не бачите загрози?

Я так розумію ми вже почали про кризу говорити. Загрози я бачу, ризики я бачу, але все таки у нас не буде серйозних негативних речей.

Чому такий оптимізм?

Цей оптимізм базується на тому, що все таки ситуація в світі буде більш менш стабільною, ми не очікуємо повернення кризи, принанні найближчим часом у світовій економіці, а ми дуже залежимо від світової економіки, по-друге, якщо буде стагнація у світовій економіці, ми все більше стаємо територією привабливою для інвестицій, територією, яка може сама створювати свої ресурси розвитку , Ми сьогодні більш автономні порівняно з 2008 роком, коли ми різко провалилися під час світової кризи. І третій момент, я дійсно не бачу зараз в українській економіці підстав говорити, що дійсно все пропало.

Для того щоб створити нове життя, ми повинні це зробити разом і кожен в собі, хочете, давайте підкажемо політикам.

Вони не слухають.

Це не так, це невірна думка, це моє враження. Якщо вони не слухають, то це не політики, політики – це ті, хто слухає людей.