Лесь Танюк: Україна не могла піти шляхом Прибалтики

распечатать

 В передаче "Без кордонiв", совместном проекте радио "Эра", проекта "Полiт.ua" и радио "Голос России", режиссер театра и кино, заслуженные деятель искусств Украины, профессор Киевского государственного университета театра, кино и телевидения им. Карпенко-Карого Лесь Танюк. Мы публикуем краткое содержание передачи. 

Чи готова Україна до Європейського шляху чи вона ще не одужала від тих ран, що отримала в 20 столітті?

Безумовно, ні. Визрівання нації — це, як визрівання трави — дуже поступовий процес, не революційний, а еволюційний. Мені здається, що Україна ще не дійшла того шляху, коли можна сказати, що вона сформована держава. А проблема не в цьому, а проблема в іншому, тому що, якщо цей покіс трави робити регулярно, як це робили в 60-ті роки, то вона ніколи не підніметься. І те, що сьогодні відбувається, на мою думку, є спротив цій еволюції: косіння трави, перетворювання її на сіно — висушування українського інтелекту, боротьба з культурою, з наукою, з соціальним станом.

Але деяка частина України не готова до змін, ми це знаємо ще з 2004 року?

На першому етапі ми сплохували, тому що не зробили такого революційного перевороту, не пішли шляхом Прибалтики, Чехії. Але, з іншого боку, Україна й не могла піти цим шляхом, тому що політичні еліти Прибалтики і Чехії були сформовані ще у 60-их роках, а ми були такою лакейською нацією, “чего изволите?”. Ми поступово нищилися або русифікувалися, тому ми може й не могли цього зробити, але якщо би все таки зробили, то нація дозріла би, щоб на тому етапі обрати не лідера компартії, а, скажімо, Чорновола. Я певен, що не було б ніяких перегинів, але справа рухалася би.

Чи не була б тоді небезпека громадянської війни?

Думаю, що ні. Приклад Чорновола, того ж самого Львова, засвідчує, що він нормально працював з тими, хто саджав його в тюрму і в прокуратурі робив із нього ворога. Середній прошарок, для якого ідеологія ніколи не була основою, не бунтував у Львові. Чорновіл дуже поміркований якраз був би в цьому.

А його команда?

Я просто вважаю, що сама технологія “необрання Чорновола” була дуже розумно продумана старою номенклатурою: ці всі історії, що він забере пенсію... Це справило на людей негативне враження. Ну і сама демократія розкололась, якби демократи не висунули і Юхновського, і Лук'яненка, і Табурянського, і так далі, то може він отримав би процентів 35 і це дало б можливість якогось все таки другого туру.

Дуже багато зараз критикують нинішню владу. Але плин часу все більше унеможливлює дуже багато речей, з гаслами яких приходили до влади ті чи інші політики.

Маєте рацію, але це не стільки їхня тактика і стратегія, скільки політична реальність. Питання газу, “Європа чи Росія” і всілякі різні речі так і повиснуть. Вони не можуть вирішитися, як би цього Янукович не хотів, він все одно програє, якщо піде сюди програє тут, якщо піде туди — там. Все одно він не може здиригувати якусь помірковану середню лінію.

А що стосується цих політичних речей (мова і так далі), мені здається, що це просто є проблема рівня цивілізованості, рівня культури. Те, що сьогодні прийшла до влади нецивілізована маса політиків, некультурна, люди, які сиділи на задніх лавках і ставили їм двійки, тому вони сьогодні цих учителів не люблять, їм не треба читати книжок і тому вони книжок не люблять. Звичайно, це переходовий момент і ясно, що їх діти будуть вчитися у “гарвардах” і будуть інакше на це дивитися. Але вони сьогодні не здатні оцінити сук, на якому вони сидять, вони не здатні зрозуміти, що оце декоративне обстоювання мови, воно справді для них лише декорація, бо всередині партії 90 відсотків людей іронічно дивляться на те, що Азаров і Янукович говорять українською мовою.

Мені здається, що історія про спеціальну роль другої мови вже відіграна. Так?

Я переконаний, що вона знову виникне на такому ж рівні, як була. Ну що ми не розуміємо, що це така політична гра. Президент мусить бути такий, Азаров мусить бути такий, і мусить так відповідати, бо “так положено”. Так при Радянському Союзі було, що всі секретарі ЦК говорили української мовою, хоч і боролись з націоналізмом, так і зараз всі секретарі ЦК регіонального будуть розмовляти українською мовою та будуть боротися з цим. Всі вони розуміють прекрасно, що не в цьому є справа, коли буде час, це питання знову підніметься. Я не дивлюсь на це, як на продуману стратегію, що от прийшла якась хвиля, і вона перемогла, і от далі це не підніметься. Це буде перманентно підніматися, все залежить від того, наскільки буде спротив у цієї сьогоднішньої молоді.

Але виникає така Шекспірівська трагедія, рух проти історії?

Елемент цієї трагедії звичайно є, тому що нецивілізовані політики відпадуть від історії, про них погано буде говорити історія, це абсолютно зрозуміло. В мене була надія, що коли Регіони прийдуть до влади, то почнуть дуже помірковану лінію і будуть випускати пару з казана, якщо виникатиме велика напруга. На жаль, у Регіонах перемогли не младотурки, а старотурки, не ті, які тримають гроші у банках Європи, а ті, які тримають гроші у російських банках, себто стара олігархія прокомуністичного плану.

Самовбивчий варіант з цими, так би мовити, сталінськими постатями. Для чого треба нагрівати атмосферу? Хіба влада не могла сказати, що у нас указ, що був комуністичний з'їзд, де влада взяла Сталіна і винесла з Мавзолею, і що тут не може бути ні Гітлера, ні Сталіна на нашій території. Влада могла б це сказати, і вона виграла б від цього, і це був би прогрес. А влада цього не робить, тому що вона в полоні цих догм радянського часу, вона в полоні відновлення союзу з Путіним, вона ще не знає, що їй робити з Україною. Зараз вони заклопотані лише власними інтересами, там ще ділянку захопити і там. І тому їх чекає велика трагедія, тому що вони, як сказав класик, “кують гвіздки для власного розп'яття”.

Невирішення питання щодо газу викликало у України розгубленість, чи це так?

Розгубленість є з обох сторін. Росія діє за радянським принципом: “Іди вперед! Іди вперед!” Треба робити логічні кроки, треба вводити війська в Чехію — вводь, вона діє імпульсивно і непродумано, і її акції по відношенню до України є не продумані акції, тому Україна так і бентежиться. Ми прекрасно розуміємо, що Україна використовується Росією як площадка збуту неліквідних товарів. Як ринок, вона цікава для Росії, а як розвинена цивілізована країна-сусід — зовсім ні. Поки що проблема цивілізованості чи нецивілізованості не турбує Януковича і його групу, вони не зрозуміли, чим Європа цікавіша саме з такої точки зору більше, ніж азіатська Росія. На нижчому рівні йде товарообіг і це для них добре. Росія хотіла б бачити їх тільки в ролі васалів. 

Оці відступи постійні (флот вже віддали, подивимось, що буде з газом) показують, що ми погані стратеги. Уже можна було щось одержати за те, що давали і нічого не одержали. Значить влада не має таких радників, або радники там сидять прокремлівські. Наша влада не мислить себе як самодержавна, бо самодержавна влада в Україні мусила б цікавилися Росією не так як сьогодні, а мусила цікавитися проблемою розпаду Росії, про яку самі росіяни зараз говорять, проблемою національних бунтів на окраїнах Росії, себто вона мала б усвідомлювати, яка перспектива глобальна наших взаємин з Росією, Європою і азіатськими, так би мовити, проблемами. І якби ці проблеми вивчали у нас. Росія нас вивчає, 8 науково-дослідних інститутів в Росії працюють, а в нас жодного немає такого, який би вивчав ці проблеми. Ми вивчаємо проблеми Англії, Америки, а проблеми Росії абсолютно не вивчаємо, хоч від цього залежить партнерство.