Роман Вернидуб: здоровий консерватизм для університету — це нормально

распечатать

 В передаче "Без кордонiв", совместном проекте радио "Эра", проекта "Полiт.ua" и радио "Голос России", принял участие проректор по учебно-методической работе Национального педагогического университета им. М.П. Драгоманова Роман Вернидуб. Мы публикуем краткое содержание передачи. 

Ви прийшли поділитися враженнями від поїздки до Росії, де було зібрання педагогів вищої школи?

Так, дійсно, такий форум відбувся у Москві. Це форум педагогічних вузів Росії, який був присвячений підготовці «нового» вчителя для «нової» школи, обговорювалися питання теорії та практики. І, безумовно, з'їхалися ректори всіх педагогічних університетів Росії, були запрошені ректори університетів країн Співдружності. Всі ми дуже тісно співпрацюємо.

А яка модель освіти краще: європейська, що в Гарварді і Оксфорді, чи прорадянська, що в Москві та Ленінграді?

Я думаю, що дилема риторична, тому це можна обговорювати. Якщо говорити про український напрям, то не можна говорити, що ми обираємо між цими двома. Насправді, ми співпрацюємо і з європейськими університетами, і з російськими університетами. Буквально у вересні місяці було відрядження до Шуманскього університету, Болгарія, де ми укладали ряд договорів спільних навчальних програм. Тепер ми були запрошені, як гості на цей форум в Росії, тому що перший подібний форум відбувся в Україні і був організований нашим педагогічним університетом у вересні і зібрав ректорів педагогічних вузів саме з Європи. Були запрошені ректори всіх педагогічних університетів та університетів, які здійснюють підготовку педагогічних кадрів. З'їхалося дуже багато ректорів, проректорів, інших представників університетів, де була встановлена така Асоціація для вироблення нових підходів до підготовки вчителя сучасності. І голова Асоціації ректорів, наш ректор Віктор Петрович Андрущенко, якраз очолюючи цю Асоціацію, обговорював позиції на цьому форумі. А заступникомм у нього, віце-президентомом Асоціації, став Рябов, ректор Московськогого педагогічного університету, який уже по цих слідах провів форум у Росії, де обговорювались також ці питання.

Говорити про те, що ми вибираємо, ми насправді не тільки вибираємо, а рухаємося і задаємо тон, тому що ті педагоги, яких ми знаємо, і Сухомлинський, і Ушинський, і інші, відомі на весь світ, і визнані всім світом, тому ми вважаємо, що маємо цю традицію не лише підтримувати, але й розвивати.

Європейська освіта все одно вважається кращою...

Прагматичнішою

Я не знаю, яким чином вони це досягають, але спеціалісти у них кращі. Тоді чому просто не зробити кальку і не покласти на український ґрунт?

Ну, фактично, якщо говорити у цьому контексті. Не в контексті кальки, а контексті конвергенції тем європейських, про які ви говорите, і пострадянських, які розвиваються і в Росії, і в Україні, то це і є Болонський процес. Ні в якому разі не відбувається калькування в організації підготовки педагогічних працівників, тому що на нашому ґрунті ці позиції і не будуть сприйняті і на рівні професорсько-викладацького складу, і на рівні студентства, тому що і менталітет, і наукові школи, які працюють в університеті, вони мають свої традиції, при чому вони вікові, від них відхреститися не можна. Але запозичити якісь прагматичні речі, доповнити наш високий рівень фундаментальної підготовки, плюс орієнтованість на сучасні технології, інформаційні та педагогічні. Якщо ми це все інтегруємо і виробимо таке бачення, то фактично, ми говоримо про результати форуму, якщо ми запропонуємо і європейським, і російським, і українським вузам бачення «нового» учителя. Тому що, якщо ми зараз прийдемо в нашу українську школу, або в європейську пересічну школу, там є над чим працювати, щоб виробити таку модель підготовки випускника, який буде затребуваний не лише на нашому просторі, але й на європейському.

На мою думку вчительство — дуже консервативне середовище. Студенти можуть швидко пристосовуватися до змін, а от викладачі?

Позиція така цікава, з одного боку, не можна не погодитися з тим, що консерватизм є і його варто долати, але, з іншого боку, здоровий консерватизм для університету — це нормально. Це потрібно, тому що академічні університети які мають певні наукові школи, це певні традиції. Ці наукові школи ці традиції розвивають, тому повністю відмовитися від консерватизму не потрібно, просто треба використовувати його кращі сторони. Але абсолютно з вами згоден, що сучасні методи викладання мають бути впроваджені,тому що ніякі жовті листочки лекцій двадцятирічної давності в аудиторії не проходять, студенти таких лекцій не слухають. І якщо такі листочки на лекціях з'являються, то студенти влаштовують протест, вони зараз дуже демократичні, я не буду казати за інших, а лише на наш вуз: вони мають таку можливість і висловлюються досить відкрито і це може навіть перерости в протест курсу, коли викладач щось почне читати з жовтого листка. І зрозуміло. Є ще інша сторона, викладачі, які використовують сучасні технології, які працюють із сучасними методиками, вони студентами вітаються, їх вибирають, їхні курси і семінари, і на факультеті вони користуються повагою і фактично вони мають професійний ріст.

Але за ж їм і платять більше?

Залежить уже від системи. Є системи, де студентські бали додаткові враховуються, але це не скрізь, не завжди.

А як Ви ставитися до демократії, що існує в європейських вузах, коли студенти можуть самі вибирати викладачів?

Є така позиція, з таким європейським підходом я погоджуюся в якому плані: те, що ми проговорюємо, що є вибір, це абсолютно не означає, що студенти обирають всі дисципліни. Все одно є ядро, де центральну частину змісту підготовки як нормативну все одно студенти вивчають в університеті, і в європейському чи канадському. Інша справа, що, можливо, нам потрібно працювати в напрямі збільшення дисциплін, які студенти в рамках, можливо, якихось блоків спеціальних можуть обирати, тим самим забезпечити оці демократичні вибори більш прогресивного викладача, який дає дисципліну відповідно до запитів сучасного ринку праці. І це було б ще одним критерієм підвищення якості підготовки. Ми в університеті над цим працюємо, в нас є рейтинг викладачів, де ми враховуємо думки студентів, але це ще не лінійна залежність. Можливо, вона й не повинна бути такою, тому що в нас є соціологічні дослідження, що в багатьох випадках це якійсь суб'єктивні враження, а не абсолютні.

Інтернет вичавить вищу школу? Можна вивчати все дистанційно.

Така постановка питання вичавить не традиційну школу, а традиційне викладання, традиційні методики. Зараз немає змісту викладачеві з отих жовтих листків читати, готувати вчителя, щоб він йшов у школу, і розповідав ті знання, які, можливо, і нормативні, можливо, їх і треба розповісти, але він повинен працювати по-іншому, спираючись на той самий Інтернет. Зараз, коли ми говоримо про підготовку «нового» вчителя, ми уже дивимося на зміст його методичної підготовки, чи він повинен просто знати цей матеріал, щоб його донести, чи розказати учням, яким чином скориставшись інтернет-джерелами, знайти ту чи іншу інформацію.

На чию користь буде порівняння випускника педагогічного вузу 25 років тому і зараз? Чи можна порівняти їх якість?

Це питання цікаве. Якщо говорити з точки зору параметрів якості, то такі параметри якості визначені, вони є. І в нашій державі, і в Європі визначені параметри якості підготовки, є навіть агенція, яка визначає три рівні, які дають певні критерії. Забезпечуючи виконання цих критеріїв, ми говоримо про якість підготовки, зокрема, і педагога. Якщо повернутися до Вашого питання щодо порівняння в ретроспективі 25річної давності, то порівнювати складно, тому що вимоги все таки різні, тому що потрібно викладати на сучасному рівні. 25 років тому вже були якісь нові технічні засоби, але завдання перед педагогами тоді стояли інші в плані використання технологій і методик, хоча підготовка і виховання дітей — основна мета. Можна говорити про умови підготовки, кількість вимог, які ставляться до якісного фахівця, то в цьому плані кількість вимог більша, також і складність роботи. В цьому контексті викладачу і вчителю працювати складніше, а отже, і якість підготовки зараз має бути кращою, більш відповідною вимогам сучасності.