Богдан Лелик: ми змушені будемо заміщати дефіцит газу

распечатать

 Ми публікуємо інтерв‘ю з генеральним директором ТОВ "Бурова компанія НАДРА" Богданом Леликом. Розмовляла Віра Холмогорова.

Щорічно Україна споживає близько 60 млрд. кубометрів газу, більше половини цих обсягів вона закуповує в Росії. У разі перегляду газових угод і зниження поставок чи є в Україні власні газові ресурси? Чи можемо ми досягти енергетичної незалежності?

В Україні видобувається десь на рівні 20 млрд. м3 власного газу на рік. Різницю ми змушені були закуповувати та частину отримували як плату за транзит газу у Європу. Відповідаючи на Ваше основне запитання, можна сказати так, що якщо ми будемо поставлені у рамки з дуже високою ціною на газ в $416, яка закладена в державному бюджеті 2012 – це ціна висока для України, то тоді ми змушені будемо заміщати дефіцит газу іншими енергетичними джерелами. 

В першу чергу – це вугілля, звичайно. Потенціал вугілля в Україні досить значний, Україна – це вугільна держава, яка входить у десятку світових лідерів за вугільною ресурсною базою. Другим джерелом може бути газ метан, який є стримуючим фактором нарощування вуглевидобутку, що знаходиться в вугільних родовищах: це і у вугільних пластах, і в породах, що вміщують вугільні пласти. Але там потрібні значні інвестиційні вкладення, починаючи із впровадження пілотних проектів з видобутку метану, в першу чергу – це проведення попередньої дегазації, і друге – серйозно займатися технологіями видобутку метану при існуючій розробці вугільних пластів, це так звана супутня дегазація. 

Такі технології в Україні є, у тому числі розроблені Групою компаній НАДРА як для попередньої так і супутньої дегазації. Особливістю цих технологій є те, що вони розроблені спеціально для гірничо-геологічних умов українських родовищ (тонкі вугільні пласти, щільні колектори із низькою газопроникністю та ін.) і передбачають використання ефекту зрушення газовміщуючих колекторів (вугільні пласти, вміщуючі породи), яке проходить при видобутку вугілля і сприяє значному вивільненню газу.  

А скільки видобувають вугілля?

Видобуток знаходиться на рівні 80-82 млн. тонн вугілля в рік. Для забезпечення цього видобутку працюють біля 170 вугільних шахт різних форм власності, а також малі підприємства, так звані «копанки» - їх теж десь біля 150, але видобуток по них невеликий, всього, у загальному обсязі, він складає біля 6 млн. тонн вугілля на рік. Якщо говорити про ресурсний потенціал, то він оцінюється в 120 млрд. тонн з яких біля половини потребують ще геологічного довивчення, оцінки запасів та затвердження їх в Державній комісії по запасах. 

Вугілля - це перш за все Донбас? Чи є інші родовища?

Вугілля – це в першу чергу Донбас, це десь 90% від загального обсягу видобутку і ресурсної бази. Крім того є Львівсько-Волинський басейн – там потенціал невеликий, десь 2,3 млрд. тонн, і Дніпровський басейн – відкритий видобуток вугілля. Крім цього вугілля є на території Полтавської та Харківської областей та в Закарпатській області. У Дніпровському басейні можливе будівництво десь біля 10 розрізів, і найцінніше там Новодмитрівське родовище. Якщо цей розріз запустити в експлуатацію, там можна видобувати в рік 8 млн. тон вугілля. Але це вугілля придатне тільки для енергетичних потреб. Але якщо говорити про коксівне вугілля, то це Донбас, Львівсько-Волинський басейн – біля 30% від всього обсягу запасів. Ця частина вугілля, яке коксується, придатна для використання в металургії. Все інше – для енергетичних потреб.

Іншими словами, тут уряд говорить правду - якщо не буде газу, будемо топити вугіллям, і нічого?

Це буде свого роду заміщення. Воно буде важким, тому що шахти теж потребують модернізації. Ви ж розумієте, що потяг, що йде зі швидкістю в 70 чи 80 км/год., щоб розігнати його до 300, потрібні інші рейки, інші потужності. Різко збільшити те, що ми видобуваємо, ми не зможемо. 75 % вугільних шахт працюють у газонебезпечних умовах. Якщо ми не будемо вміти готувати добре лави і очищати їх від газу, тобто створювати умови для безпечної роботи шахтарів – ми не зможемо нарощувати потужності по видобутку вугілля. 

Але ж використання вугілля менше екологічно? Ні?

За розрахунками, при спалюванні вугілля в атмосферу виділяється на дві третини більше вуглекислого газу, ніж при використанні природного газу. Крім цього виділяються сполуки сірки та азоту, які не вносять позитиву в екологічний баланс.

Наскільки це шкодить навколишньому середовищу?

Воно не критично, але суттєво залежить від технології, яка використовується при спалюванні вугілля і газу. Відомо, що метан також створює парниковий ефект у 21 раз вищий від вуглекислого газу. Які котельні установки, наскільки повно проходить процес спалювання, які технологічні підходи будуть застосовуватись застарілі чи новітні - від цього залежатиме шкідливість впливу на навколишнє середовище. Чим новіша установка та досконаліша система очищення, чим вище ККД котельних установок, тим меншим буде викид шкідливих сполук та СО2 до атмосфери. 

А що ще, крім вугілля, у нас є? Наскільки обгрунтовані розмови про можливость видобутку сланцевого газу в Україні?

В очі можна запускати порох, але від цього справа не вирішується. Проведено багато форумів та конференцій, в тому числі і за участі іноземних експертів. На превеликий жаль, все це вимагає великих інвестиційних вкладень. Це питання глибокого буріння, у тому числі направленого, це питання сучасних бурових верстатів, потужної техніки для проведення гідророзривів пластів. Потрібно бурити параметричні свердловини, проводити технологічні випробування – і після цього говорити про реальний потенціал. 

Як геологи оцінюють газовий потенціал Україні?

Давайте будемо говорити так, що якщо реальний потенціал газу природнього в Україні – знаходиться десь на рівні 4 трлн. м3 газу. Прогнозний потенціал вугільного метану, за різними оцінками знаходиться десь на рівні 12-13 трлн. м3. Що стосується газу центрально-басейнового типу, або як його ще називать щільних колекторів – прогнози різні, але це десь на рівні 8 трлн. м3. Що стосується газу сланцевих товщ - то потенціал його десь на рівні 3-4 трлн. м3. Таким чином, прогнозний газовий потенціал України можна оцінювати рівні 27-29 трлн. м3 газу. Але це потенціал. Прогнози і те, що можна реально видобути – це є різні речі. Все потребує значних капіталовкладень, інвестицій. 

Чи можна назвати приблизні обсяги цих інвестицій?

Це мільярди доларів. 

Влада щось робить у цьому напрямку? Чи є інтерес в іноземних інвесторів?

Мені нічого невідомо на даний момент, про державну підтримку якихось реальних метанових проектів. Відомі проекти, які реалізуються на шахтах Засядька, шахтоуправлінні «Покровське», в основному, за власні кошти підприємств. Якщо були б відомі, державні проекти, то Ви б мене запитували вже по конкретному проекту. 

Багато проведено форумів. Знову новий Енергетичний форум планується в Києві у лютому цього року. Група компаній НАДРА у 2009 – 2011 р.р. також провели дві конференції у Донецьку по вугільному метану та інших нетрадиційних видах газу. Є розуміння, є напрацьовані деякі технологічні рішення. Але все стоїть через те, що немає фінансування реальних проектів. Цікавість іноземних інвесторів існує також, але потрібні гарантії держави у поверненні капіталу.

Але у поляків же при цьому щось виходить? Видобувають ж сланцевий газ?

Я буду Вам вдячний, якщо Ви скажете, скільки поляки видобувають сланцевого газу. Якщо б там у них були великі успіхи, то ми б про них би знали точно. Вони б цю свердловину показували би в новинах, результати публікували б у пресі. Поки що, там за оцінками експертів, спрацьовує ефект мильної бульбашки – спочатку багато і великі надії, але швидко все затухає. Так і свердловини на газ сланцевих товщ та щільних колекторів – спочатку дебіти газу високі, але свердловина швидко виснажується.

I це дуже дорого. Окупність таких проектів - роки. І ставити ставку на сланцевий газ, та газ щільних колекторів – ми не маємо право, ми мусимо мати гарантію в енергетичній безпеці. Микола Янович мабуть мав рацію, якщо він казав, що бачить, а він сам геолог, альтернативу в вугіллі. Я з ним погоджуюсь.

Але, з іншої сторони, для України дуже важливими будуть результати, які отримає Польща. Геологічна будова наших західних районів України, в т.ч. Львівсько-Волинський – частина великого Люблінського басейну – це співставимі геологічні умови з Польщею, і ми можемо тоді більш реально оцінювати наші перспективи. 

Запаси, які є у поляків, можна порівняти з українськими?

Звичайно. Від високих оптимістичних оцінок, які звучали три роки тому у Польщі, щодо сланцевого газу в 10-15 трлн. м3 до теперішніх, після того, коли вони розпочали роботи, вони приземлилися до рівня 2-3 трлн. м3, які звучать в публікаціях. А реально – це можливо буде ще нижче. А те що стосується їхніх геологічних результатів та параметричного буріння на газ сланцевих товщ– це будуть дуже цінні результати для нас. 

Але там є інтерес іноземного інвестора?

Я знаю, що 11% території Польщі передано в концесію для проведення параметричного буріння на газ сланцевих товщ. Відомо, що в бурінні і дослідженнях знаходяться біля 20 свердловин. Чи є там інші інтереси іноземного інвестора мені невідомо.

А запаси газу на шельфі? Про це теж доводиться чути, як про можливий "порятунок".

Шельф як би виглядає більш реалістично, але там потрібні також значні інвестиції. Третина родовищ нафти та газу знаходиться саме у цій зоні, але освоєна ця частина дуже слабо порівняно з іншими нафтогазоносними провінціями такими як Західна та Східна. В основному це середні та малі за обсягами родовища.

У ряді публікацій ЗМІ і оцінках експертів доводиться чути цифру, що якщо Україна почне розвивати альтернативні джерела видобутку газу, то приблизно через 10 років ми зможемо домогтися енергонезалежності. Ця цифра має під собою якісь підстави?

Якщо би були залучені значні інвестиції в проекти по метано-вугільних родовищах, то ми етап пілотний і етап апробації технологій могли би пройти за 5-10 років, та і вийти на видобуток десь на рівень 5 млрд. м3. Не можна оцінювати, тому що не проводились широкомасштабні роботи.

І, мабуть, останнє запитання, раз вже ми раніше зачепили тему модернізації. Голова правління "Газпрому" Олексій Міллер буквально днями заявив, що купувати українську ГТС Росії не дуже вигідно: модернізувати її доведеться довго. В якому стані наші труби?

Не знаю, тут більше політики, ніж реального. Наскільки мені відомо, в нас газотранспортна система в діючому, робочому стані. До цього часу прокачувала газ і в Україну, і в Європу. З’явились проекти «Північного потоку», «Південного потоку» - це вже політика. Звичайно, що газотранспортна система України не нова, вона потребує і ремонтів і модернізації – але ці кошти не йдуть у порівняння з будівництвом нових газотранспортних ліній.