Борис Тарасюк: владі бракує розуміння такого поняття як “стратегія”

распечатать

 В передаче "Без кордонiв", совместном проекте радио "Эра", проекта "Полiт.ua" и радио "Голос России", принял участие Глава комитета Верховной Рады Украины по вопросам европейськой интеграции, лидер Народного Руха, бывший Министр иностранных дел Борис Тарасюк. Беседовал Мыкола Вересень. Мы публикуем краткое содержание передачи.

Зміна ситуації в країні зможе нам відкрити двері у Європу?

Я хотів би обнадіяти євроромантиків, але двері вже зачинені. Питання полягає сьогодні в тому, чи можна їх відчинити та коли. На мою думку, повернути можна, але для цього треба, щоб виникли дві умови. Перша, найпростіша здавалося би, українська влада дослухалась до Європарламенту, до тих зауважень і критики, яка лунає з боку Європарламенту, і почала методично, крок за кроком, виправляти ситуацію. Цей варіант видається мені малоймовірним, тому що сьогоднішня влада поставила свої внутрішньополітичні інтереси понад інтереси держави і понад зовнішньополітичні інтереси. Другий варіант — це, коли відбувається конституційна зміна цієї влади. Чи він можливий? На мою думку, можливий, і перша така нагода — вибори до Верховної Ради в жовтні цього року. 

Сьогодні більшість представників, що гальмують процеси вступу до НАТО, огорнуті “натівськими” продуктами, носять європейське взуття та одяг, відпочивають у Європі та вчать там дітей. Це ж нечесно?

Я згоден. Але я хочу сказати наступне, щодо питання НАТО та питання Європейського Союзу сьогоднішня влада має різні підходи. Нагадаю, що майже впродовж 20 років офіційна позиція України полягала у прагненні вступу до НАТО і до Європейського Союзу. В 2010 році влада змінила ці стратегічні цілі зовнішньої політики України і залишила тільки Європейський Союз. Хочу сказати єдине, що в 2003 році ті, хто представляють нинішню більшість, голосували за цей закон про основи національної безпеки, включно з перспективою членства в НАТО. На початку 2004 року уряд Януковича прийняв стратегію соціально-економічного розвитку до 2015 року, і в цій стратегії є окремий розділ, який передбачає вступ до НАТО. Більше того, там був і план вступу до НАТО: в 2006 році приєднання до плану дії щодо набуття членства в НАТО і 2008 рік — повноправне членство в НАТО. Через декілька місяців кандидат в президенти Янукович кардинально змінює свою позицію від позиції, яку він оголосив як урядову позицію, і починає працювати на антинатівських гаслах, антизахідних. Це 2004 рік.

Що стосується нинішньої ситуації, то я з вами абсолютно згоден, що їм більше до вподоби рівень життя, курорти, навчальні заклади, товари з країн НАТО та Європейського Союзу, але вони ж перевершили середній рівень, який існує для мільйонів громадян країн-членів Європейського Союзу і НАТО. Для себе вони вже давно побудували і НАТО, і Європейський Союз в сенсі добробуту, в сенсі матеріальних благ. Я не бачу тут серйозної розбіжності в тому, що стосується Європейського Союзу, вони залишили цю ціль, як ціль реалізації, але ж те, що вони роблять всередині країни абсолютно не пасує цінностям і стандартам, які існують в Європейському Союзі. Таку Україну, яку вони будують, ніколи не приймуть до Європейського Союзу. 

Але є ознаки того, що мало порозуміння також і між Києвом та Москвою?

Так. Влада нинішня, коли прийшла до влади, вона критикувала нас, попередників, що ми зіпсували взаємини з Росією. Я хочу нагадати, що весь час, крім кризового 2009 року, товарообіг між Україною і Росією постійно збільшувався. Від 20 до 40 відсотків, тобто економічний інтерес не зникав. Вони сказали, що от ми прийшли і ми покращимо взаємини з Росією. Абсолютно погоджуюся з вашою думкою, що взаємини з Росією не те що не покращилися, а вони ще, можливо, і гіршими стали, ніж за часів попередників, яких вони критикують. 

І що буде далі? Неможливо ж будувати закрите економічне середовище?

Мені здається, що у нинішньої влади бракує розуміння такого поняття як “стратегія”. Нинішній владі бракує стратегії розвитку України, вона працює лише тактично, і в основному реагує на зовнішні події, а не будує роль і місце України в зовнішньому світі. Це виявляється в тому, що замінили курс на членство в НАТО незрозумілою політикою позаблоковості. А яким чином можна забезпечити політику позаблоковості? Якщо подивитися на всі нейтральні країни, нейтральні в міжнародно-правовому сенсі, то вони витрачають в десятки разів на свою оборону більше, ніж Україна здатна. І Фінляндія, і Австрія, і Швейцарія. Це говорить про те, що ця влада не має в голові стратегії розвитку України, вона не може зрозуміти, яким чином через 5-10 років буде забезпечена обороноздатність нашої держави, якщо держава грошей не виділяє на нову техніку, якщо немає коштів на те, щоб проводити навчання військовослужбовців, але лише на утримання, то про що йде мова? З точки зору зовнішньої політики, весь світ здивувався, що Україна відмовилася від курсу на членство в НАТО. А яка буде альтернатива? Альтернатива — це участь в Ташкенському договорі. Але й туди ж ніхто не йде. Відсутність стратегії веде до того, що фактично держава виявляється беззахисною. Лише участь у системі колективної безпеки на даному етапі розвитку України, коли немає коштів на утримання сучасних збройних сил, тобто НАТО.

Зараз затишно бути дипломатом, коли в країни немає стратегії?

Я дуже добре пам'ятаю наше спілкування на початку розвитку нашої держави, з приємністю згадую той час. Якщо говорити про молодь, то нинішній міністр закордонних справ лише на декілька років молодший від мене. З точки зору досвіду, він різний, тому що я ніколи не працював в Міністерстві закордонних справ Радянського Союзу і цим пишаюсь. Якщо говорити про те, як нинішні дипломати сприймають ситуацію, то з того, що мені відомо, а я завжди підтримую контакти з дипломатами і молодими, і старшими, то я вам хочу сказати, що утворилася гнітюча атмосфера, тому що їх позбавляють того, що вони хочуть робити і те, що вони вміють робити, а натомість речники Міністерства починають боротися з опозицією, використовуючи трибуну Міністерства закордонних справ, замість того, щоб просувати зовнішньополітичні інтереси нашої держави.

Тому оці незрозумілі зміни в стратегічних цілях зовнішньої політики не до вподоби українським дипломатам. Українські дипломати — це високоосвічені, висококваліфіковані люди, переважно патріоти і свій патріотизм, на відміну від інших державних установ, вони довели в 2004 році, коли більше 500 українських дипломатів, і працюючі в закордонних установах, і працюючі в центральному апараті, підписали заяву про підтримку народу, який добивався демократії. Це свідчить про високий фаховий і патріотичний потенціал українських дипломатів. І, звичайно, їм зараз некомфортно працювати в таких умовах, коли вони позбавлені можливості реалізувати інтереси держави в такому вигляді, в якому вони багато років відомі і закріплені в документах. 

Чи ближчим часом ми знайдемо шлях до порозуміння з Росією?

І Сполучені Штати, і Європейський Союз завжди прагнули по позитивного розвитку українсько-російських взаємин, і це навіть фіксувалося в документах і Європейського Союзу, і в двосторонніх документах зі Сполученими Штатами Америки. Проте проблеми в українсько-російських взаєминах існують стільки, скільки ми розвиваємо ці взаємини, ще до формального проголошення незалежності, фактично з 90 року. Як учасник цих стосунків, я хочу сказати, що проблеми були від самого початку. З часом вони накопичувалися, їх маса зростала, і не так багато з них було вирішено і розв'язано, вони просто відкладаються і зростає їх маса. Що стосується можливості порозуміння між Росією та Україною — так, це можливо. Але для того, щоб було порозуміння, треба, щоб танго танцювали обидва.